Михайло Решетников (Myhailo Reshetnykov)
світлини надані Оленою Рабинович для публікації
на Українському інфопорталі у Німеччині
Український період творчості
Олена Рабинович народилася в українському місті Кременчук. З 16 років Олена відвідувала студію образотворчого мистецтва. Вивчаючи класичну школу малюнка, живопису і композиції, техніку акварелі, вона почала пошуки власного стилю. Олена продовжила вдосконалювати художню майстерність в Одеському театрально-художньому училищі, додатково вивчаючи історію мистецтва, театру, костюма і зачіски.
Там, відточуючи майстерність, Олена розширила спектр використовуваних художніх технік, почавши писати олійними фарбами.
Одеський період творчості Олени ознаменувався виставками її робіт в художніх галереях і продовженням пошуку свого стилю. У цей час серед її картин переважали портрети, натюрморти і пейзажі. Олена спробувала себе і в якості художниці-ілюстратора, працюючи в книжковому видавництві «Негоціант». В Одесі у неї з’явилися перші учні – абітурієнти мистецьких навчальних закладів, яких потрібно було готувати до вступних іспитів.
Картини «Піаніст» та «Жовтий ангел»
Наступний етап у творчості Олени Рабинович був пов’язаний з переїздом до Німеччини в місто Майнц. Тут, в 2006 році, була створена картина «Піаніст». Обличчя музиканта, зображеного на картині, його руки і строкатий одяг відображаються в кришці піаніно. Його величезне око дивиться на нього ж з відображення. Він грає, він летить, він і є ця музика! Він уособлює мистецтво, у якого своя власна мова, зрозуміла кожному, незалежно від національності, віри і кольору шкіри.
Піаніст, як і подальші полотна, був написаний під час прослуховування джазу, який займає велике місце в житті Олени. Її дитячою мрією було співати джаз. Вона думала, що це неможливо, тому намагалася в своїх картинах втілити цю мрію. У кожній її картині звучить музика і зараз, коли дитяча мрія здійснилася. Відтепер вона виконує пісні на відкритті виставок, майстерно обрамляючи свої картини. Деяким картинам відповідає своя пісня.
Так, наприклад, картина «Жовтий ангел» була написана під пісню Вертинського з відповідною назвою. Ця картина – автопортрет. Жовтий ангел з сумним обличчям в костюмі П’єро ніжно обійме автора за плече, підтримуючи і показуючи, що він завжди поруч. Творчість – це те, що дав Бог тільки людям. А ангели – істоти, які допомагають людям нести в цей світ прекрасне.
Ось рядки цієї пісні, написаної Олександром Вертинським.
В вечерних ресторанах,
В парижских балаганах,
В дешевом электрическом раю
Всю ночь ломаю руки
От ярости и муки
И людям что-то жалобно пою.
Звенят, гудят джаз-банды,
И злые обезьяны
Мне скалят искалеченные рты.
А я кривой и пьяный
Зову их в океаны
И сыплю им в шампанское цветы…
Триптих «Три Грації»
Жіночі образи стали на довгі роки однією з основних тем в її творчості. Одними з перших були створено триптих «Три Грації» ( “Drei Anmut”). З полотен на нас дивляться дві прекрасні африканки з довгими шиями – Нефертіті і Афродіта і третя Чорна Мадонна з племені масаї.
Пристрасть, цікавість, кокетство, інтерес до життя відображені на обличчях довгошиїх африканок. Вступаючи в чуттєве спілкування зі світом, вони кидають йому виклик. Відкриті, самовіддані і ефектні, а тому і вразливі, вони ніби запитують нас: «Ми відкриті світу! А що ж ви можете нам запропонувати? »Цікаво як написані обличчя жінок. Невинно-запитально дивляться вони, як інопланетяни з фантастичних фільмів. Не менш загадкова центральна частина триптиха – Мадонна. На відміну від кілька легковажних «подруг», це доросла зріла жінка, це уособлення матері-землі.
У кожного народу є цей образ. В українців вона називається «Берегиня». Жінка, яка увібрала в себе мудрість свого народу і силу землі. Якщо треба, вона застосує спис, який міцно стискає в руці, щоб зберегти свій рід. Іншою рукою вона готує їжу. «Чорна Мадонна» – символ родючості і цнотливості.
«Три Грації» не залишили байдужим поета Михайла Козловського. Він написав вірш «Триптих» не тільки під враженням від картин, але і під впливом багатогранності таланту їх творця.
Михайло Козловський
Триптих
….. Олені Рабинович
Тропическое полотно:
Две обнаженных негритянки,
Над ними – солнце. И оно
Выплескивается за рамки,
Сжигает, ослепляет взгляд,
В неведомых и дальних странах
Соединяя рай и ад
Под дробный перестук тамтамов…
Когда взыскует красок кисть,
И холст исполнен жажды страстной –
Повремени, остановись,
Мгновение, ведь ты прекрасно!
Когда певучая струна
Послушна звуку камертона –
Душа свингует. И она
Неудержима и бездонна.
Привычный сбрасывая груз
Мирских забот, душа взмывает
И в небесах вершится блюз –
Импровизация живая.
Когда же кисть и камертон
Берут тайм-аут до рассвета,
На стол ложится лист. И он
Подвластен лишь перу поэта,
Он впитывает в сорок строк
Песок под африканским солнцем,
И джаз, и свинг, и даже рок,
И слово, как стихия, льется…
А ты, служительница трёх
Изящных муз, своей улыбкой
Являешь всех, в единый вдох
Вобрав палитру, мел и скрипку.
Цикл картин «П’ятий елемент»
Продовженням теми жіночих образів є цикл, що складається з п’яти картин – «5-й елемент». У цьому циклі у вигляді жіночих образів представлені п’ять стихій. Це вода, земля, повітря, вогонь і п’ятий елемент – любов. Всеосяжна, всепереможна і всепрощальна.
Дівчина, що злилася з бурхливою річкою, що має владу над стихією води.
Прозоре тіло дівчини, видувають мильні бульбашки. Пастельні теплі тони як спогад про гарячому повітрі, навіяне ностальгією по улюбленій Одесі.
Це те, що повинно бути чимось нудним, сумним і тужливим … Але ні, земля – це стовбур дерева, в якому вгадується обличчя жінки, це гнучкі вербові гілки, що утворюють зачіску, це летячий тополиний пух, це жовте яблуко на висушеній трави, це буйство фарб, це осінній збір урожаю.
Яскраві фарби осені продовжує ця картина. Ми знову бачимо прекрасну жінку з довгою пташиною шиєю, яка прагне до світла і любові. Вона стримує себе руками, але вогонь готовий спалахнути при найменшому подиху вітерця і розгорітися і перетворитися в нестримну стихію.
Ця картина стала заключною в циклі. Вона узагальнила всі картини, з’єднавши всі стихії або елементи. Якщо придивитися, можна помітити, що в «5 елементі» є і яблуко, і птах, і мильні бульбашки, і вода … Маленькі деталі кожної картини з циклу. І всі ці деталі злилися воєдино в очікуванні поцілунку. Всі деталі цього світу живуть в очікуванні кохання. Всі стихії цього світу є частини цього почуття, яке править світом.
Майнцевський цикл
Стародавнє місто Майнц, в якому вже понад 15 років живе Олена Рабинович, став для неї другою батьківщиною. Старовинна архітектура міста, його неповторний шарм надихнули Олену на написання серії картин «Майнцевскій цикл». Кожна з картин пронизана любов’ю і захопленням містом.
Ось думка поетеси Олени Максакової про «Майнцевскій цикл»: «Як зрозуміти і полюбити нове місто? Спробуйте його намалювати! У житті немає універсальних рішень, але Олені Рабинович, автору “Майнцевского циклу”, це вдалося.
Успішна художниця і викладач написала його для виставки в міській ратуші Майнца 2008 року. Всі 10 картин – види Майнца, такого древнього і абсолютно нового і свіжого, коли тільки знайомишся з ним. Маленька історія з десяти глав про кохання до нового, яку хочеться розповідати urbi et orbi.».
(п.о., 40х50, 2008)
Подальший розвиток тематики жіночих образів
Тематика жіночих образів була продовжена в картинах, створених в різні роки.
Японська дівчина, що тримає на руках доньку – картина підглянута з вікна машини під час подорожі. Короткий погляд побіжно … Колискова … відчувається музика … дівчина співає …
Казковий образ, який прийшов до художниці уві сні. Філона охороняє кораблі від негоди.
Елементи петриківського розпису
У період з 2012 року в творчості Олени проглядається з’єднання реалізму з примітивізмом. У багатьох картинах Олена використовує елементи петриківського розпису – українського орнаменту. Цю техніку вона представляла на своїх воркшопах. Всі, хто хоче навчитися цій незвичайній техніці, приємно дивуються, що цьому може навчитися будь-яка, навіть непідготовлена людина, головне бажання.
І це непросто слова. Справа в тому, що петриківський розпис, як і всі народні орнаменти, виконувався спочатку зовсім не художниками, а простими українськими жінками, які хотіли прикрасити свої будинки.
Художниця багато працює з кольором. Так, їй притаманні яскраві відкриті насичені теплі фарби. З 2013 року переважають жовті, червоні і сині.
(п.о., 70х100, 2017)
«Народження Венери» написана під впливом поезії Лесі Українки. «Лісова пісня» – один з найулюбленіших творів Олени. Уява завжди домальовує улюблені образи, знайомі з дитинства. І навіть засохле дерево може ожити і зацвісти.
Натюрморти
В натюрмортах Олена використовує різні стилі і техніки.
«Sonnenblumen, Apfel und Zitrone»
(п.о., 40х50, 2016)
Виставки та публікації в пресі
Картини Олени Рабинович виставлялися в галереях Франкфурта, Оффенбаха і Майнца в форматі персональних і групових виставок.
Творчість Олени викликає інтерес преси міста Майнц.
Акварелі
Олена багато працює в техніці акварель. Вона пише пейзажі, фантастичні квіти і портрети. Її акварелі легкі і прозорі. Іноді вона використовує змішану техніку, доповнюючи акварель пастельною крейдою або тушшю, що дуже добре підходить, наприклад, для книжкової ілюстрації. Фарби фантастичним чином перемішуються і розтікаються, і можна годинами розглядати хитромудрі плями, домальовуючи і придумуючи нові образи. Іноді Олена використовує змішану техніку, доповнюючи акварель пастельною крейдою або тушшю, що дуже добре підходить, наприклад, для книжкової ілюстрації. Також картина, написана акварельними фарбами, хороший подарунок.
Тут надані кілька акварелей Олени.
Викладацька діяльність
Викладацька діяльність з навчання живопису, розпочата в Україні, була продовжена Оленою і в Німеччині. В Майнці Олена починає працювати як викладач в Інтернаціональному культурному центрі «Diakonie».
Надалі Олена протягом 10 років викладає живопис в двох німецьких школах.
Вона організувала курси для дітей та дорослих в громадській організації ZMO, де щороку проходять виставки робіт її учнів віку від 3 до 88 років. Найменші діти розвивають дрібну моторику, вчаться малювати лінії, геометричні фігури, багато хто вчиться тримати олівець і пензлик, а багато хто малює пальчиками спеціальними фарбами, які не шкідливі для дитячих рук. Старші діти із задоволенням малюють аквареллю, акрилом і пастельною крейдою.
Для багатьох дорослих малювання і живопис – це можливість висловити свої почуття і емоції на аркуші паперу. Акварель чарівним чином дозволяє учням себе проявити. Для людей похилого віку малювання – як ерготерапія. Олена допомагає людям знайти свій спосіб вираження і навчає їх основам малюнка і живопису.
Учні Олени за навчанням
Акварель – улюблена техніка, легкодоступна і чудова! Олена із задоволенням передає своїм учням свої навички та напрацювання в цій техніці. І вони з задоволенням намагаються повторити, при цьому ще придумуючи щось своє. Творчий процес – річ непередбачувана, тому експерименти з фарбами нерідко призводять до абсолютно нової техніки. Таким чином народилася ідея листівок.
У художниці багато планів і проектів на майбутнє, до яких вона ретельно готується. Це тематичні виставки в Німеччині та Україні, а також воркшопи, презентації та курси.